Найцікавіше в Turn Me On — сама ідея світу, де емоції вимкнені не метафорично, а буквально таблеткою. І щойно двоє молодих людей вирішують пропустити дозу, буденність починає давати збої: з’являються не лише радість і потяг, а й тривога, незручність, ревнощі, образа — усе те, що робить людину живою і водночас страшенно вразливою. Майкл Тайбурскі будує цю комедію не на гучних гегах, а на дивному, трохи сухому, майже стерильному відчутті реальності, в якій почуття стали чимось підозрілим. На цьому тлі Бел Паулі та Нік Робінсон грають дуже точно: без зайвої мелодрами, але з відчутною хімією і поступовим внутрішнім зсувом. Поруч з ними з’являються Люк Кірбі, Гріффін Ньюман і Ава Айзенсон, додаючи історії потрібної інтонації — подекуди кумедної, подекуди незатишної. IMDb у фільму 5.7, і це якраз той випадок, коли цікавіше не чекати ідеальної романтичної комедії, а ловити її іронію та легку антиутопічну гіркоту. Настрій у стрічки стриманий, химерний і з м’яким післясмаком смутку.